Бакасана проти Skynet: чи витримають бібліотекарі випробування штучним інтелектом?

Наприкінці року мені чомусь завжди кортить побавитись у футурологію. Прочитав у новому номері «Бібліотечного вісника», що постійне використання персоналізованих веб-сервісів призводить до того, що користувачі отримують щораз менше різнопланової інформації, яка суперечить їх суб’єктивним переконанням, адже несолодка інфа може не сподобатися користувачу і йому захочеться змінити сервіс на більш поступливий та розуміючий. Як наслідок – «подібна інформація не здатна розширити світогляд користувача, не сприяє його зростанню як особистості, гальмує розвиток його пізнавального та творчого потенціалу». 

У згаданій публікації, за усіма законами бібліотечного жанру, поєдинок бібліотекарів зі штучним інтелектом закінчується хепі-ендом, однак якщо зважити на середній рівень сучасного бібліотекаря і темпи розвитку комп’ютерної техніки, то воленс-ноленс згадуєш сюжети «Термінаторів». 

Не збираюсь лякати банальщинами на кшталт наділених самосвідомим штучним інтелектом комп'ютерних систем, що мають на меті знищити усе людство, однак перспективи зміни підходів щодо проведення наукових досліджень та отримання нових знань видаються мені не менш загрозливими. 


Еволюційно люди не пристосовані для розуміння квантової фізики, теорії струн, чи підкорення космічних просторів. Натомість машини можуть невпинно проводити математичні розрахунки, за допомогою мільярдів сенсорів слідкувати за усім навколо, сумлінно записувати та аналізувати зібрані дані. Інструменти типу ContentMine вже вміють самостійно видобувати з наукових текстів нову інформацію, тож очікую, що незабаром ми зможемо просто замовляти відповідне дослідження у машин. 

Людство доручить машинам усі нудні процеси, які пов’язані зі збором, аналізом та інтерпретацією результатів, а собі залишить лише право обирати напрямок майбутніх досліджень та право на естетичну насолоду від розкриття загадок Всесвіту. При цьому, дані інструменти будуть настільки доступними, що кожен зможе стати «філософом науки». 

Ось тут ми повертаємось до насущної проблеми комп’ютерних систем, які намагаються сподобатись. Машинам зовсім необов’язково надавати користувачам цілковито істинну інформацію, а краще видати препаровану, відповідно до нашого рівня інтелектуального розвитку, політичних, релігійних etc. переконань. 

Так, у відповідь на питання – А що у це там на небі так ясно сяє?, один користувач отримає – Зірка Капелла у сузір’ї Візничого (з повним переліком фізичних та хімічних характеристик), інший – Зірка Степана Бандери у сузір’ї Коновальця, а ще інший – Це святий Ілля з колісниці блискітки розкидає. 

Що готові протиставити бібліотекарі злагодженій роботі кравлерів, скраперів та екстракторів? Йогу, шашки і доміно?

2 коментарі:

  1. А стоит ли пугаться эффекта подстраивания ленты под себя? Ведь аодстраивпется лента в социальных сетях, а не новостных агрегаторах. А социальные сети на то и социальные, что бы быть такой себе моделью удобного и приятного социума для пользователя. Это не рабочая площадка.
    На самом деле, вот такое умение вычленять самое главное и важное для пользователя - невероятно нужное свойство. И оно почти не используется библиотеками. Есть такая вешь, как ИРИ. Взгляните на нее с точки зрения описанного механизма: человек оставляет в библиотеке какие-то маркеры интересующей его информации и хочет получать по ним данные о новых поступлениях, игнорируя все остальное. И при этом он себя комфортно чувствует. Главная задача библиотеки не в том, что бы дать ВСЕ, а в том, что бы дать максимально ДОСТОВЕРНОЕ.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Таки варто боятися. З часу написання допису ще трішки копнув тему і виявилось, що є чудова книга Eli Pariser "The Filter Bubble: What the Internet Is Hiding from You", де він пропонує чудовий термін бульбашка фільтрів.

      Видалити