Мурзілки в Scopus

Scopus індексує понад 21000 журналів, тому не дивно, що серед цих назв могли затесатися кілька з сумнівною репутацією. Однак, Іван Стєрлігов і Татьяна Савіна доводять, що проблема значно масштабніша, ніж може здаватись – Scopus містить дані кількох сотень сумнівних журналів зі списку нашого невтомного борця з «хижацькими» виданнями, денверського бібліотекаря Джефрі Біла. Подібні «хижі» журнали намагаються нажитися на «статтях у Scopus» і використовують шпальти видань не для наукової комунікації, а виключно для заробітку – приблизно за $300-700 опублікують що-небудь, що імітує рецензовану статтю. 

Дослідники виявили в базі Scopus статті з більш як 500 «хижацьких» журналів, які входять у «чорний список Біла». Дані журнали дещо різняться між собою в плані якості, однак їх нормалізовані показники SNIP і SJR знаходяться на дуже низькому рівні у порівняні з іншими журналами у своїх предметних категоріях. 

Найбільше журналів належить видавництву Bentham (Об'єднані Арабські Емірати) – 190 назв представлено в Scopus. Щоправда, автори дослідження легковажать тим фактом, що в Beall’s List згадано не усе видавництво Bentham Science Publishers, а лише Bentham Open. Проте, на сайтах Bentham вказані однакові адреси, тож головний офіс видавництва повинен знати про «труднощі з рецензуванням» у відкритому підрозділі. 

Топ-10 країн за кількістю публікацій у скопусівських «хижацьких» журналах у 2015 році

Загалом, Іван і Татьяна виловили в Scopus 531 «хижий» журнал, при цьому 420 назв далі продовжують індексуватись. Крім того, усі проіндексовані раніше публікації зберігаються у Scopus назавжди, навіть якщо потім журнал вигнали з ганьбою за неетичні маніпуляції. 

З кожним роком, сумнівних журналів у Scopus стає все менше, і в наших силах продовжувати тиснути на упорядників, щоб повністю очистити базу від «хижацьких» видань. Гідної альтернативи WoS Core Collection та Scopus поки немає, а присутність у базах сумнівних публікацій нагадує нам, що користуватись наукометричними інструментами потрібно з головою.