Заочним учасникам конференцій

Усі прекрасно знають, що в світі вітчизняних наукових комунікацій живе та квітне такий паразит, як «заочна участь у конференції». Якщо вірити Вікіпедії, то наукова конференція, чи симпозіум – це захід на якому дослідники представляють та обговорюють свої роботи. Звичайно, фізична відсутність дослідника на конференції унеможливлює обговорення його роботи, то ж ви запитаєте – А для чого, взагалі, вигадали таку чудну «заочну» форму? Тому що, комусь потрібна апробація, комусь бракує маститих учасників, комусь потрібна псевдо-участь для звіту… і от рясніє вже програма конференції учасниками, які й не думають брати у ній участь. 

Наївні люди поспішають у напівпорожні конференц-зали і в результаті отримують лише розчарування та марнують свій час, а підступні «заочники» роками нічого не готують, але справно звітують про десятки конференцій, у яких вони нібито взяли участь. Ми спокійно за цим спостерігаємо, та мовчки чухаєм чуби, і так рік за роком дискредитуємо один з основних каналів наукової комунікації. 

Досить! Давайте поборемо це зло і назавжди відмовмось від «заочної участі у конференції». «Заочників» вже не зміниш, тому уся відповідальність лягає на плечі організаторів конференцій. Не приїздить учасник – слід виключити його не тільки з програми цьогорічної конференції, а й забанити на наступний рік. 

Більш того, організаторам конференцій варто укладати та обмінюватись «чорними списками хронічних заочників» і, можливо, розробити ще й спеціальний значок для сайтів конференцій, а-ля «ми боремося із заочниками». 


Приєднання до ініціативи повинне бути добровільним, однак наукова спільнота, також, повинна продемонструвати, що цінує подібні потуги організаторів та мусить перестати відвідувати конференції, що бавляться у «заочну форму участі».

15 коментарів:

  1. Анонім04.04.16, 14:20

    Якби все у нас було так, як воно повинно бути...
    А що робити, якщо університет зовсім не виділяє коштів на відрядження? Підтримувати вітчизняну науку зі своєї жебрацької зарплати?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Кошти на відрядження - це ніби окремий рядок бюджету кожного університету і потрібно дізнаватись, що з ними відбувається. І навіть коли нема грошей - це ж не означає, що слід займатись якимсь шахрайством і засилати "тези" абикуди. Навпаки! якщо люди перестануть бавитись у фікцію, керівництво університетів буде змушено віддавати забюджетовані гроші на конференції, щоб не з'являлось запитань, чому ніхто не їздить на конференції.

      Видалити
    2. Керівництво вимагає звітність для показників в першу чергу, казначейство залишки затиснутих коштів пропонує витратити в грудні ("а то в наступному році зменшимо бюджет") і т.д. А коли немає коштів і ігноріруешь всі засоби накрутки рейтингів - залишається единий вихід звільнитися і справді не займатися всією цією нісенітницею.

      Видалити
  2. Микола04.04.16, 23:00

    Не можу беззастережно погодитись. Чому це раптом шахрайство? Я продукую певний науковий результат, і хочу його представити галузевій спільноті. Я надсилаю тези на тематичну конференцію, але приїхати фізично не можу (крім вже згаданої дулі на відрядження, є ще сімейні обставини, стан здоров'я та ін.). То що, відмовити мені у можливості показати свій результат? Та незалежно від моєї присутності зацікавлені прочитають тези у збірнику і, при бажанні, напишуть мені на e-mail. (сам так робив кілька разів). А як незацікавлені-то і "в реалі" не буде ніякої дискусії, тільки нетерпляче очікування кава-брейку та "дружньої вечері". Я не кажу, що "заочне" краще, але воно має право на існування, принаймні допоки наші дослідники не мають тої "академічної мобільності" (в першу чергу таки через фінанси).

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Можна надіслати колегам препринт, представити препринт в архіві, ризикнути опублікувати статтю без обговорення на конференції... І конференцій відбувається достатньо кожного місяця, не вдалось втрапити на одну - життя триває. Маса варіантів, щоб перестати підтримувати псевдо-участі.

      Видалити
    2. Анонім05.04.16, 09:53

      Тема з представленням відгуків та препринтів в архівах взагалі окрема. Досить комічно спостерігати на якому рівні відбувається наукова комунікація опонентів шляхом публікації матеріалів в архівах. Це скидається більше на нарошування своїх хіршів самоцитуванням (теж дуже актуальна проблема). Оце вже точно не має відношення до обговорення наукової проблематики і ні в якому разі не має стати альтернативою конференціям, навіть заочній участі.

      Видалити
    3. Та ні, препринти точно не для нарощування власних хіршів, та й де препринт допоможе щось наростити? У Гугл Академії?! "Заочні тези" також можуть посприяти накруткам у Гугл Академії, але яка від цього користь.

      Видалити
    4. Анонім05.04.16, 10:10

      Сумно дивлячись на це: http://eprints.rclis.org/28194/1/vidguk_nazarovets.pdf можна констатувати, что вже можна справляти поминки по науковій комунікації.

      Видалити
    5. І що конкретно у цьому відгуку вимушує Вас сумувати?

      Видалити

  3. З минулого досвіду свого університету можу сказати, що мало які конференції може собі дозволити звичайний співробітник в нижній частині тарифної сітки окладів в надії відшкодувати хоча б витрати на відрядження.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. В мене навпаки - "на дні" міг собі дозволити більше українських конференцій, ніж зараз, тому, можливо, і від установи багато залежить.

      Видалити
  4. Насправді, для обговорення робіт та ідей зараз існують і нові платформи. ResearchGate наприклад. Вдумливий діалог не може проходити в швидкісному режимі конференцій (цьому заважають психологічні чинники і можливості засвоєння інформації мозком). Їх користь скоріше в налагодженні контактів з тими, у кого суміжна сфера інтересів.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, власне, користь конференцій не глибинному діалозі, а сам не знаю як назвати - у налагоджені "первинних контактів". І ніби Інтернет-конференцій також можуть все це дати, але чомусь за особистого контакту, фізичної присутності, усі відбувається у рази швидше.

      Видалити
  5. Заочна участь у конференціях перетворюється на профанацію саме у вітчизняних реаліях. Ну так у нас і публікація статей перетворюється на те ж саме. Бо публікуємо та беремо участь у конференціях для "галочки", а не для того, щоб почути думки колег про свої напрацювання. Але ж за таких умов і очні конференції теж залишають бажати кращого.
    Утім, є справжні конференції із справжньою заочною участю, коли до дискусії у режимі веб-конференції долучаються цікаві спікери, зокрема, іноземні. І ми також неодноразово робили це.
    Тож, не у формі участі справа, як на мене.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Зрозуміло, що веб-конференція завжди "заочна" і вона має свої особливості проведення та організації. У пості ж мова не про альтернативні форми проведення, а про такий собі національний оксюморон, як "заочна участь", що навіть за визначенням суперечить самій ідеї проведення конференцій.

      Видалити