Відсутнє рецензування? – Прикрийся політикою

Оглядач відділу освіти, науки, медицини та екології газети «Дзеркало тижня» Оксана Онищенко вибухнула гнівом на своїй сторінці в соцмережі, після того, як побачила, що науковий журнал НАН України «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» опублікував сепаратистський антиукраїнський матеріал круглого столу, що відбувся в окупованому Луганську. Давайте спробуємо не зважати на питання держбезпеки, інформаційної політики, патріотизму… а просто відзначмо, що у згаданої журнальної публікації серйозні проблеми з рецензуванням – стиль відверто пропагандистський, а будь-які твердження та цифри висмоктані з пальця і не підкріплено жодними джерелами. 

Поки ніде не бачу реакції членів редколегії, головного редактора, заступника, секретаря… однак, на захист журналу став викладач Луганського університету ім. Шевченка Ілля Кононов, який назвав допис Оксани Онищенко «фактично доносом і закликом до політичних репресій стосовно журналу» та порадив прочитати решту матеріалів круглого столу, у яких нібито матеріал сепаратиста піддано нищівній критиці. 

Уявімо собі рецензований фізичний журнал у якому спершу розміщено публікацію, де бездоказово стверджується, що Земля нерухома, а після неї йде кілька публікацій у яких дану тезу «піддано нищівній критиці». Щоб ви сказали про якість, редактора, рецензентів такого фізичного журналу? 

Чому редакція не шанує час своїх читачів, а пропонує його витратити на маячню та спроби її спростування? Громадськість підозрює, що члени редколегії взагалі ніколи не бачили змісту журналу, але ніхто з членів не вважає за потрібне це спростувати? Невже подібні речі цілком прийнятні для української соціології? 

Ще одна лінія захисту – а-ля не весь НАН такий. Просто є соціологи, які налажали, а решта наукових видань Академії наук, насправді, дуже хороші. Навіть не стану розжовувати усю очевидну ницість такої позиції. 

Потрібно визнати, що якби не звинувачення у сепаратизмі, то ніхто б і не заговорив про наукову цінність публікацій журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг». Тому, редакція може й не визнавати відсутність рецензування і спокійно все спихнути на якісь міфічні «політичні переслідування», наступ на демократію, чи щось подібне. 

Крім того, у «друзях» журналу виключно академіки та доктори наук, відтак переконаний, що все швидко забудеться, а зважаючи на наш хронічний пофігізм – ставлю на те, що згаданий номер незабаром з’явиться у відкритому доступі на порталі «Наукова періодика України».

UPD. Міністр освіти і науки України Сергій Квіт у відкритому листі Президенту Національної академії наук України Борису Патону закликав НАН дати належну оцінку згаданій публікації та запевнив, що «Міністерство дало доручення Атестаційній колегії здійснити перевірку журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» на предмет відповідності критеріям, які ставляться до фахових наукових видань».

Користуючись нагодою, давайте закличемо МОН загалом переглянути критерії, які ставляться до фахових наукових видань і припинити висміювати вітчизняну наукову періодику.

UPD2. Член редколегії журналу доктор філософських наук Володимир Паніотто врешті написав: ...Якщо вводити цензуру на обговорення проблем Донбасу, то усю дискусію довелося б прибрати. Звичайно ж, Головаха мав би зібрати редколегію з приводу цих матеріалів, але я з ними ознайомився і, гадаю, підтримав би його... Тобто, доктор наук не тільки визнав факт відсутності рецензування, а ще й вдає, що не розуміє різниці, між цензурою та науковим рецензуванням!