Хто замість вас напише наукову статтю англійською мовою?

Якось журналісти Science викрили процвітаючий академічний чорний ринок у Китаї – сумнівні видавничі агентства спільно з корумпованими вченими безстрашно підторговували статтями в журналах, що індексуються у провідних наукометричних базах даних. Серед особливо успішних ділків на цьому поприщі називали сервіс Sciedit, який ніби обіцяв, що клієнтам достатньо просто замовити публікацію, а все решта зроблять за них. Щоправда, й коштувала така послуга чимало – подекуди ціна за статтю досягала £13,000. Нечесним китайським авторам наукові статті потрібні для досягнення різних кар’єрних висот, і навіть не знаю, що це за посада, яка дозволяє повернути такі шалені гроші за публікацію. 

Проте, далеко не всі гравці, що пропонують редакторські послуги, займаються схожими ганебним оборудками. Сьогодні англійська мова – лінґва франка, відтак багато веб-сервісів пропонує науковцям вичитати статті та підтягти рівень англійської на цілком етичних засадах. Для прикладу, редакторський сервіс Oxford Science Editing бере £0.03 за слово і дозволяє замовнику обрати якому варіанту англійської (американському, чи британському) він надає перевагу. 

Достеменно невідомо, де проходить етична межа допомоги при написанні, однак серед сервісів неодмінно знайдуться й ті, що підуть трішки далі, аби тільки задовольнити клієнтів. Сайт Manuscriptedit – спеціалізується на наданні повного спектру послуг у сфері англомовних публікацій: від редагування текстів до подання у конкретні журнали. Цікаво, що фахівці Manuscriptedit працюють з різними видами наукових документів, зокрема допоможуть грамотно написати грантову заявку. 

Ціни Manuscriptedit 
Сайтів подібних на Manuscriptedit достатньо (запитайте в SimilarSites), проте вони поки не працюють з мовною парою «українська-англійська». 

Щойно серед законодавчих ініціатив МОН України опинились й прозорі вимоги щодо наявності публікацій у WoS та Scopus, як відразу ж з’явились критикани наукометричних баз, що почали безпідставно апелювати до «китайського досвіду». Але давайте визнаємо, що купівля-продаж дипломних, статей, дисертацій… у нас процвітає і без наукометричних баз, і винні у цьому не китайці. 

Також, не слід забувати, що після прийняття відповідних законодавчих ініціатив Китай суттєво збільшив кількість топових наукових публікацій – якщо ще 2000 році китайські автори опублікували лише 6 статей у журналах Nature, то вже у 2012 році китайські науковці доклалися до 303 публікацій. А тепер спробуйте відшукати Україну в Nature Publishing Index?

8 коментарів:

  1. Анонімно13.02.15, 18:18

    Щодо науко-метричних баз можу висловити деякі міркування:

    По-перше, хотілося б отримати уточнення, чим мотивована любов розробників проекту саме до Scopus та Web of Science. Переконаний, що є й інші науково-метричні бази, наприклад CiteFactor, Research Bible, De Gruyter та інші.

    По-друге, якщо технічні галузі «густо» представлені в науково-метричних базах, то така галузь, як педагогіка представлена дуже й дуже символічною кількістю журналів, і не факт, що ці бази (Scopus та Web of Science) зацікавляться вітчизняною проблематикою галузі.

    По третє, розробники проекту занадто захопилися міжнародними виданнями та неправомірно проігнорували публікації у вітчизняних наукових виданнях (у тому числі й Всеукраїнських), які не мають статусу міжнародних, але є важливі для оприлюднення наукових ідей для певних галузей знань.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Scopus та WoS шановані наукометричні БД, що використовують для оцінки наукової продуктивності у багатьох країнах. Відсутність журналу у світових БД вказує, що видимість опублікованих у ньому статей мізерна для наукової спільноти.

      Звідси, ніхто не бачить = можна друкувати все підряд. Додайте відсутність рецензування... і ось так ми докотились до сьогоднішнього рівня вітчизняних наукових видань. Тому зараз пропонують розглядати й інші індикатори якості, а не тільки кількість докторів у редколегії.

      Видалити
    2. Анонімно13.02.15, 21:56

      Питання в тому ЧОМУ ТІЛЬКИ Scopus та WoS шановані наукометричні БД.
      З іншого боку - необхідно спонукати й вітчизняні видання "приєднуватися" до наукометричних БД.

      Видалити
    3. Для включення у Scopus чи/та WoS видання повинно відповідати встановленим вимогам, за дотриманням яких чітко слідкує команда експертів. Таким чином, значно підвищується шанси на те, що користувач проводитиме пошук потрібної інформації серед рецензованих видань, а не потоне у в інформаційному шумі вторинних наукових видань.

      Кілька десятків вітчизняних видань успішно здолали шлях до наукометричних БД, водночас, тисячі! застопорился вже на етапі перекладу назви, створення сайту... чи інших елементарних вимог.

      Видалити
  2. Анонімно14.02.15, 12:39

    Ми так і не отримали чіткої відповіді на питання про те, чому публікації саме у Scopus та WoS були обрані МОНом як такі, що дають право на присвоєння вчених звань [хотілося б почути відповідь МОН].
    Щодо сайту видавництва - ситуація дійсно критична. Так, на своє здивування виявив, що деякі всеукр. журнали, які мають 12 номерів на рік, в яких є дійсно цікаві ідеї, які є майже в кожній шкільній/університетській бібліотеці - не мають свого представлення в Інтернет.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Поки що лише Scopus та WoS гарантують дотримання жорстких та зрозумілих критеріїв відбору журналів для індексування. При цьому, якщо у деякі інші БД журнали включають пожиттєво, то з Scopus та WoS можна легко вилетіти за порушення вимог.

      Видалити
  3. Анонімно14.04.15, 23:59

    Включення журналу до Scopus та WoS ще не гарантує, що усі статті у цьому журналі най- най-най!!! А що робити з аспірантами-початківцями, хіба вони зможуть написати дуже солідну статтю? Якась така формалізація.Ми помітили, що в останні роки у багатьох, скажемо, провідних журналах, списки цитованої літератури дуже величезні. Це щоб цитувати один одного і піднімати свій рейтинг і рейтингжурналу. Багато що не зрозуміло, ми завджи ганяємось за чимось іноземним, а своє ж не гірше.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Просто багато наших "наукових" журналів, конференцій та й загалом уся ця система вчених звань за останні роки так вже себе дискредитували, що зараз мало хто вірить у національний ресурс, а сподівається, що прилетить Юджин Гарфілд на гелікоптері і все виправить.

      Величина списків використаної літератури різнитьбся від дисципліни до дисципліни... як на мене, то не списки джерел збільшилися, а списки співавторів)

      Видалити