У Середньовіччі, коли RFID-чіпів ще не вигадали, а межі норм природних втрат залишались недозволеною розкішшю, популярним засобом боротьби з книжковими крадіями було – прокляття. Більшість з них розміщували у колофоні, де потенційному крадію бажали усіляких соціальних та тілесних негараздів: He that steals this booke – Shall be hanged on a hooke. Невідомо скільки книг від поцуплення врятували такі прокльони, але вже у XV ст. книги почали приковувати до полиць ланцюгами.
Библиотекарям небольших библиотек в борьбе с ворами до сих пор остается уповать только на свою бдительность. А проклятия на нынешних воров уже не действуют... Не суеверные нынче злодеи пошли!
ВідповістиВидалитиКстати, боюсь получить обвинение в не профессионализме, но все-равно спрошу: а в каком документе оговариваются эти "нормы естественных потерь"?
@VolNa: Щось зараз не можу знайти. Спробуйте запитати на "Бібліотекар України".
ВідповістиВидалити...на нынешних воров уже не действуют...
Як казав Жарко Петан - "Люди такі недовірливі. Їх стає все важче і важче обманювати").