З 18 по 24 жовтня карнавалить тиждень Відкритого Доступу. Здавалось би, з нашою передплатою – За який ще доступ може вболівати Україна? Але ось, наприклад, Тав Фабер Франдсен (Tove Faber Frandsen) покопався серед біологів і дослідив, що поведінка науковців щодо публікації своїх праць у ВД і цитувань інших праць з ВД не залежить від того, у якій з країн – розвиненій, чи «тій що розвивається», проживає автор. Чого вони так поводяться? Чи йдеться про «маленьку хитрість», чи OA дещо переоцінюють… усе це тема для майбутніх досліджень, ми ж повертаємось до наших баранів.
Тепер, згідно наказу ВАК від07.07.2008 № 436/311 якщо ти друкуєш свої праці в Україні, хочеш ти, чи не хочеш, але можеш сміливо почепити собі на грудях великий значок «Я за ВД». А хто у нас платить за друк робіт? У більшості випадків – сам АВТОР. Про це мовчать. Авторам – гроші, установи – компенсують витрати… тоді і подивимось за який ми доступ? А поки що, у нас як у 90-х співалось: Нам тут випало вродитись і тепер нема де дітись, тому мусимо гордитись, то навіщо нам штани?
«Ікона ОА» переконує, що розміщення своїх праць у ВД благословляє працю на ріст кількості цитувань. Де статистика.ua? Де порівняння кількості цитувань праць українських вчених («ВД» vs «не-ВД»)? Наразі відомо, що вже навіть у ісландців справи кращі за наші. Судячи з кількості наукових журналів відомих НБУВ – ≈50% українських видань вдало приховують сам факт свого існування. І що з того? Коефіцієнт щастя ≠ h-індексу, а в закритих наукових суспільствах ці величини ще й обернено пропорційні.
Тепер, згідно наказу ВАК від
«Ікона ОА» переконує, що розміщення своїх праць у ВД благословляє працю на ріст кількості цитувань. Де статистика.ua? Де порівняння кількості цитувань праць українських вчених («ВД» vs «не-ВД»)? Наразі відомо, що вже навіть у ісландців справи кращі за наші. Судячи з кількості наукових журналів відомих НБУВ – ≈50% українських видань вдало приховують сам факт свого існування. І що з того? Коефіцієнт щастя ≠ h-індексу, а в закритих наукових суспільствах ці величини ще й обернено пропорційні.
Яке щастя бути фізиком! Поклав роботу в Архів — а там уже байдуже: ВД, не ВД... Всі можуть прочитати... А гроші можна витрачати на поїздки замість платити за публікацію... =)
ВідповістиВидалити@Sandy: якщо просто поклав - це ж "неопублікована" стаття? А якщо "віддав" видавцеві можна ще додаткові кошти "на поїздки" отримати.
ВідповістиВидалитиДо того ж, не знаю що там потрібно для PhD, але для "кандидата" обов'язково min 5 ваківських. Отже - платити доведеться.
Система така: поклав, а потім відправив у журнал. Журнальна версія не у відкритому доступі, але архівна версія доступна всім.
ВідповістиВидалити@Sandy: А от сам діалог "автор-журнал" як відбувається? Хтось комусь щось платить?
ВідповістиВидалитиЗалежно від журналу. Я особисто ніколи не платив. Журнали отримують гроші від університетів, які їх передплачують. Проте існують платні послуги. Наприклад, друк кольорових рисунків.
ВідповістиВидалити...журнали отримують гроші від університетів...
ВідповістиВидалитиХмм... Тоді у нас все логічно - університети пищать же вони бідні і немають грошей на передплату, а журнали або закриваються, або отримують гроші від авторів.
Як от тільки у цю схему прив'язати Відкритий Доступ? Типу - Тримайте хлопці і так я за це плачу.
Кількість українських журналів слід скоротити мінімум у 100 разів. Бо зараз у нас кожен сільський філіал ПТУ має свій «Вісник». Також ціна журналів значно впаде, якщо його не друкувати, а зробити електронним. Ну а гроші на передплату знайти можна, якщо є бажання. Втім, це не має відношення до відкритого доступу. Досвід Архіву свідчить, що це паралельні речі. Ніхто не забороняє авторам викладати свої роботи у відкритому доступі, навіть якщо вони публікують їх у журналах, які потрібно передплачувати.
ВідповістиВидалити...Кількість українських журналів слід скоротити мінімум у 100 разів...
ВідповістиВидалитиЗараз їх приблизно 3000. Хочеш сказати, що 30 цілком буде достатньо?=) А можна і ще зменшити...))
Про ВД і Архіви ще додам, що існують 2 "стратегії" - Green Road (Зелений шлях) та Golden Road (Золотий шлях). Кому цікаво - поґуґліть.
30 для України навіть багато. Якщо перестати публікувати патологію, то й ці журнали буде важкувато заповнити якісним матеріялом.
ВідповістиВидалитиGold Road має величезний недолік: журнали прагнуть опублікувати якнайбільше, тому з рецензуванням у них проблеми. Хоча, можливо, я упереджений, бо не знаю, яка ситуація в инших науках. Можливо, для деяких галузей воно краще...