понеділок, 18 жовтня 2010 р.

Відкритий Доступ закритої країни

З 18 по 24 жовтня карнавалить тиждень Відкритого Доступу. Здавалось би, з нашою передплатою За який ще доступ може вболівати Україна? Але ось, наприклад, Тав Фабер Франдсен (Tove Faber Frandsen) покопався серед біологів і дослідив, що поведінка науковців щодо публікації своїх праць у ВД і цитувань інших праць з ВД не залежить від того, у якій з країн – розвиненій, чи «тій що розвивається», проживає автор. Чого вони так поводяться? Чи йдеться про «маленьку хитрість», чи OA дещо переоцінюють… усе це тема для майбутніх досліджень, ми ж повертаємось до наших баранів.

Тепер, згідно наказу ВАК від 07.07.2008 № 436/311 якщо ти друкуєш свої праці в Україні, хочеш ти, чи не хочеш, але можеш сміливо почепити собі на грудях великий значок «Я за ВД».  А хто у нас платить за друк робіт? У більшості випадків – сам АВТОР. Про це мовчать. Авторам – гроші, установи – компенсують витрати… тоді і подивимось за який ми доступ? А поки що, у нас як у 90-х співалось: Нам тут випало вродитись і тепер нема де дітись, тому мусимо гордитись, то навіщо нам штани?

«Ікона ОА» переконує, що розміщення своїх праць у ВД благословляє працю на ріст кількості цитувань. Де статистика.ua? Де порівняння кількості цитувань праць українських вчених («ВД» vs «не-ВД»)? Наразі відомо, що вже навіть у ісландців справи кращі за наші. Судячи з кількості наукових журналів відомих НБУВ – ≈50% українських видань вдало приховують сам факт свого існування. І що з того? Коефіцієнт щастя ≠ h-індексу, а в закритих наукових суспільствах ці величини ще й обернено пропорційні.

9 коментарів:

  1. Яке щас­тя бу­ти фі­зи­ком! По­клав ро­бо­ту в Ар­хів — а там уже бай­ду­же: ВД, не ВД... Всі мо­жуть про­чи­та­ти... А гро­ші мож­на ви­тра­ча­ти на по­їз­д­ки за­мість пла­ти­ти за пуб­лі­ка­цію... =)

    ВідповістиВидалити
  2. @Sandy: якщо просто поклав - це ж "неопублікована" стаття? А якщо "віддав" видавцеві можна ще додаткові кошти "на поїздки" отримати.

    До того ж, не знаю що там потрібно для PhD, але для "кандидата" обов'язково min 5 ваківських. Отже - платити доведеться.

    ВідповістиВидалити
  3. Сис­те­ма та­ка: по­клав, а по­тім від­пра­вив у жур­нал. Жур­наль­на вер­сія не у від­кри­то­му до­сту­пі, але ар­хів­на вер­сія до­ступ­на всім.

    ВідповістиВидалити
  4. @Sandy: А от сам діалог "автор-журнал" як відбувається? Хтось комусь щось платить?

    ВідповістиВидалити
  5. За­леж­но від жур­на­лу. Я осо­бис­то ні­ко­ли не пла­тив. Жур­на­ли от­ри­му­ють гро­ші від уні­вер­си­те­тів, які їх пе­ред­пла­чу­ють. Про­те іс­ну­ють плат­ні по­слу­ги. На­при­клад, друк ко­льо­ро­вих ри­сун­ків.

    ВідповістиВидалити
  6. ...журнали от­римують гроші від університетів...

    Хмм... Тоді у нас все логічно - університети пищать же вони бідні і немають грошей на передплату, а журнали або закриваються, або отримують гроші від авторів.

    Як от тільки у цю схему прив'язати Відкритий Доступ? Типу - Тримайте хлопці і так я за це плачу.

    ВідповістиВидалити
  7. Кіль­кість ук­ра­їн­сь­ких жур­на­лів слід ско­ро­ти­ти мі­ні­мум у 100 ра­зів. Бо за­раз у нас ко­жен сіль­сь­кий фі­лі­ал ПТУ має свій «Віс­ник». Та­кож ці­на жур­на­лів знач­но впа­де, як­що йо­го не дру­ку­ва­ти, а зро­би­ти елек­т­рон­ним. Ну а гро­ші на пе­ред­пла­ту зна­й­ти мож­на, як­що є ба­жан­ня. Втім, це не має від­но­шен­ня до від­кри­то­го до­сту­пу. До­свід Ар­хі­ву свід­чить, що це па­ра­ле­ль­ні ре­чі. Ні­хто не за­бо­ро­няє ав­то­рам ви­кла­да­ти свої ро­бо­ти у від­кри­то­му до­сту­пі, на­віть як­що во­ни пуб­лі­ку­ють їх у жур­на­лах, які по­тріб­но пе­ред­пла­чу­ва­ти.

    ВідповістиВидалити
  8. ...Кількість українських журналів слід скоротити мінімум у 100 ра­зів...

    Зараз їх приблизно 3000. Хочеш сказати, що 30 цілком буде достатньо?=) А можна і ще зменшити...))

    Про ВД і Архіви ще додам, що існують 2 "стратегії" - Green Road (Зелений шлях) та Golden Road (Золотий шлях). Кому цікаво - поґуґліть.

    ВідповістиВидалити
  9. 30 для Ук­ра­ї­ни на­віть ба­га­то. Як­що пе­ре­ста­ти пуб­лі­ку­ва­ти па­то­ло­гію, то й ці жур­на­ли бу­де важ­ку­ва­то за­пов­ни­ти якіс­ним ма­те­рі­я­лом.

    Gold Road має ве­ли­чез­ний не­до­лік: жур­на­ли праг­нуть опуб­лі­ку­ва­ти як­най­біль­ше, то­му з ре­цен­зу­ван­ням у них проб­ле­ми. Хо­ча, мож­ли­во, я упе­ре­дже­ний, бо не знаю, яка си­ту­а­ція в ин­ших на­у­ках. Мож­ли­во, для де­яких га­лу­зей во­но кра­ще...

    ВідповістиВидалити