Закон Паркінсона

Британський історик Сирил Норткот Паркінсон у своїй сатиричній статті «Parkinson's Law» («The Economіst», 1955 р.) сформулював закон згідно з яким будь-яка робота завжди заповнює весь відведений на неї час. На це є дві причини: а) чиновник прагне множити підлеглих б) чиновники створюють один одному роботу. Також «законами Паркінсона» називають закони й спостереження, похідні від основного закону. Особливо «цінний» для роботи бібліотек, наступний - Прогрес науки зворотньо пропорційний числу журналів.

5 коментарів:

  1. Ще пошепки у бібліотеці можна згадувати такі:

    "Будь-який працівник починає втрачати хватку за п'ять років до досягнення пенсійного віку, яким би цей вік не був".

    "Установа, у якій працює більше тисячі співробітників, стає «вічною» імперією, котра створює настільки багато внутрішньої роботи, що більше не має потреби в контактах із зовнішнім світом".

    "Кількість працівників у групі має тенденцію до зростання, незалежно від обсягу роботи, яку треба виконати".

    ВідповістиВидалити
  2. Люблю закони Паркінсона та інші його твори - чудовий посібник по менеджменту. Користі більше, аніж від новітніх теорій покращення управління :-)

    ВідповістиВидалити
  3. Користі більше, аніж від новітніх теорій...

    2Економістка: І як боротися з цими чиновниками і затягуванням часу?

    ВідповістиВидалити
  4. На кожний вид затягування - свій рецепт.
    Але основна направленість тих книжок в тому, як людині, що хоче зробити кар’єру, вижити в умовах бюрократії.

    ВідповістиВидалити
  5. Принцип Дилберта: наихудших работников систематически переводят туда, где они могут причинить наименьший ущерб, - в администрацию.

    Лемма Липпмана:люди специализируются в той области, в которой они наиболее некомпетентны

    ВідповістиВидалити