Автор для кореспонденції

У процесі подання рукописів серйозні наукові журнали вимагають вказувати автора для кореспонденції (corresponding author), який відповідатиме за спілкування з редактором журналу, дбатиме про інтереси усіх співавторів, можливо, підписуватиме якісь формальні документи від їх імені, а потім й відповідатиме на листи дослідників, що зацікавляться публікацією. Автор для кореспонденції – це не обов’язково перший у переліку автор, чи науковець, що найбільше доклався до дослідження. Для того, щоб контактна інформація залишалася актуальною багато років, автора для кореспонденції, як правило, обирають серед дослідників, які мають стабільне робоче місце в своїй установі, або призначають на цю роль молодих науковців, щоб ті набиралися досвіду в процесі подання статті та роботи над зауваженнями рецензентів. 


Крім контактів автора для кореспонденції добротні наукові видання не приховують й контакти решти співавторів. Водночас, деякі українські наукові видання або взагалі не вказують жодних контактів автора, або вказують загальні електронні адреси установ, або структурних підрозділів. Чи це з цими нашими журналами щось не те, чи це самі автори не розуміють, що пишуть для читачів?

6 коментарів:

  1. Анонім11.05.17, 10:47

    Указувати свої контакти чи ні - право автора. Дай волю видавцям, вони й у Дарвіна зажадають електронну адресу.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Мова ж не про номер мобільного, а про робочу електронну адресу. Як автор може отримати відгуки від інших науковців якщо він приховує свої контакти? Тоді вже й статті мають бути анонімними) Дарвін, до речі, так активно листувався з колегами, що аж гай гудів.

      Видалити
    2. Анонім11.05.17, 19:20

      Ви маєте рацію. Але заковика в тому, що не всі автори потребують читацьких відгуків. Досвідчений автор сам бачить сильні та слабкі сторони своєї праці. Зрештою, реакція читачів усе одно неминуча - у вигляді цитування. Або його відсутності :) Принагідно дякую Вам, пане бібліотекарю, за цікавий і, що важливо, українськомовний сайт!

      Видалити
    3. Сильні і слабкі сторони відразу бачать рецензенти та редактор, а очікувати більше року поки з'являться цитування - надто повільно для сучасних комунікацій.

      Видалити
  2. Не варто узагальнювати. Наприклад, наші фахові видання і вимагають, і вказують:
    1) Наукові праці НУХТ
    2) Харчова промисловість
    Хотів додати посилання, але система чомусь не пропускає. Тож завітайте у наш репозитарій, аби пересвідчитися.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так хотів написати "деякі", але забув. Зараз виправлюсь. Наприклад, наші бібліотекознавчі переважно не вказують і щось нікому нема до цього діла.

      Видалити