Кому насправді потрібна онлайн-освіта?

Ми віримо, що масові відкриті онлайн-курси допомагають «демократизувати знання» та зробити освіту доступною для різних верств населення, незалежно від статків, адже для того, щоб оволодівати новими знаннями потрібен лише комп’ютер з доступом до Інтернет. Однак, дослідники Джон Хансен та Джастін Рейх проаналізували дані американських користувачів 68 відкритих онлайн-курсів від Harvard та MIT за 2012 і 2014 рр. і виявили, що учасники даних онлайн курсів, як правило, походять з більш багатих і більш освічених сімей, ніж простий середньостатистичний мешканець США. 

Аналіз даних 164198 користувачів віком від 13 до 69 років показав, що серед учасників масових відкритих онлайн-курсів найбільше: а) студентів із забезпечених сімей, а також б) людей, які вже займаються наукою та технологіями. 

Навіть вдалося вирахувати, що додаткові $20000 доходу збільшують шанси на участь у відкритих онлайн-курсах на 27%. Що би ти зробив, якби мав 20 тис. доларів? – Записався б на курс від Coursera! Звісно, це моя жартівлива і некоректна інтерпретація, але, можливо, щось у цьому є. 


Якщо заговорили про інтерпретації, то доводилось вже прочитати щось типу – «бідняки не хочуть вчитися». Як на мене, то це цілковито облудне тлумачення результатів даного дослідження, адже давно відомо, наприклад, про академічні переваги використання домашніх комп'ютерів дітьми з благополучних сімей. Тобто, поки діти бідняків будують онлайн-ферми, інші діти записуються на курси від Prometheus

Словом, проблема тут не в «бажанні», чи «небажанні» вчитися, а в складності увірватися з онлайн-освітою в систему цінностей малозабезпечених верств населення. 

Бібліотекарі також часто потрапляють у подібні пастки «демократизації знань», коли нам видається, що самої лише згадки про відмінний освітній, чи науковий ресурс буде цілком достатньо для читачів. Проте, навіть якщо ми й навчимося звертати увагу на соціально-економічний статус наших користувачів, як нам далі прививати розуміння того, що «знання = благо»?

6 коментарів:

  1. Не впе­вне­ний, що це ро­зу­мі­н­ня вза­га­лі ва­рто прищеп­люва­ти. Мо­жливо, я під ста­рі­сть стаю цині­ком, але все бі­ль­ше пе­ре­ко­ну­юсь, що де­яким лю­дям зай­ві зна­н­ня лише шко­дять, і що »Arbeit macht frei« їм більш акту­аль­но.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А як наперед дізнатися кому знання зашкодять, а кому ні? Чи можливо, у когось унікальна мережа нейронів і потрібно тільки підказати її випробувати?! У будь-якому випадку, я ще поки вірю, що знання потрібні всім.

      Видалити
    2. А нащо ді­зна­ва­ти­ся на­пе­ред? От є мо­жливі­сть здо­бу­ти зна­н­ня. Одні люди ко­ристу­ють­ся з неї, а инші — ні. Ну, от і не тре­ба їх спо­ну­ка­ти до цього зай­вий раз!

      Видалити
    3. Я все-таки ще той вульгарний марксист, що вірить же буття визначає свідомість і якщо підказати перспективним діткам, що життя буває іншим, то ще когось вдасться витягнути.

      Видалити
  2. Коли наслідком такої освіти буде працевлаштування у серйозній фірмі, а не робота за смішні гроші хоч з трьома дипломами, доти буде таке ставлення... більшості

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Гарантувати 100% працевлаштування, мабуть, й Harvard та MIT також не зможуть, тому розпочнемо просто з того, що без освіти серйозної фірми точно не буде.

      Видалити