Підозрюю, що це хтось з бібліотечного світу викрив шпигуна Чапая і вкотре продемонстрував всій країні нашу професійну інтелектуальну вищість. Але все-таки як же писати про бібліотеки?! Та ще й так, щоб було правдиво і водночас небезнадійно? Не усі журналісти вишукують у бібліотеках ласих на прохолоду дідусів. Трапляються і не скупі на парцеляції випадки журналістських звершень, що марно намагаються роздмухати палахкотливий вогник читацької довіри. Погляньмо на приклад від американських колег – «7 міфів про бібліотеки». Простенька побудова статті: дано перелік бібліоупереджень (у бібліотеках тихо, як на кладовищі, там нудно, там тільки книги, там може бути добре лише малечі, чи ботанам) і спростування біля кожного пункту (бібліотека у Квінсі відкрила танцювальний клас, а в Хартфорді бібліотека запрошує на джаз-концерт etc.).
 |
Заняття з сучасного танцю у Flushing Library
|
Як спосіб піару сумнівних сервісів та послуг окремих бібліотек – це ще куди не йшло… але це аж ніяк не зарадить цілій бібсистемі? «Звідкіля ж взялися всі стереотипи?! Диму без вогню не буває…» – міркуватиме собі вдумливий читач і буде правий.
Минулого року «Бібліоміст» намагався розворушити журналістів… І який матеріал-переможець вам найбільше закарбувався в пам’яті? Загляньте нині у Новини Google та порівняйте кількість результатів на бібліотека і library?
Гадаю, тут самими лише метоніміями і алегоріями бібліотекам не зарадиш – щоб було про що писати, потрібно, щоб щось відбувалось. «Та ми ж робимо, і дуже багато чого робимо!» – дружно горлатимуть контррозвідники-любителі. Так, робите, і всі ми прекрасно про це знаємо.
Немає коментарів:
Дописати коментар