У найгіршому випадку

Олександр Марков: «…Комерційні інтереси видавництв у жодному разі не повинні стояти на шляху поширення наукових знань, оскільки це псує саму сутність науки. Джерела фінансування у наукових публікацій повинні бути іншими: їх повинні оплачувати або держава, або науково-дослідні установи, або, у найгіршому разі, самі автори – але в жодному разі не читачі». 

Чому всім так кортить влучити у авторів? А, наприклад, плата за ліки не псує саму сутність медицини? Чи плата за квиток саму сутність мистецтва?

4 коментарі:

  1. Наукова комункація не має (не мусить мати!) до діла з бізнесом, от в чому річ. І говориться ж "у найгіршому разі, самі автори", а не в першу чергу автори...

    ВідповістиВидалити
  2. Наукова комунікація - це не лише статті. Є для прикладу ті ж блоґи - комунікуй скільки влізе.

    І байдуже в яку чергу... навіть подумки не слід припускати, що це нормально.

    ВідповістиВидалити
  3. Жартуєте? До чого тут блоги... Наукова стаття, наукові журнали, передусім. Це якщо говорити справді про науку. Все інше - вторинно. Для прибутку - хоча б ті ж монографії-підручники збезкінечноюкіл-тюперевидань. Ну, і про цикли наукового дослідження Ви ж знаєте...

    ВідповістиВидалити
  4. У журналі вже результат. Заким рецензування, схвалення, друк... це вже близьке до історії. Імхо комунікація у 21 не може бути такою тягульовою: блоґи, сервіси закладок, вікі... ось де потрібно ловити.

    ВідповістиВидалити