Прінстон йде у Відкритий Доступ

Прінстонський університет офіційно заохотив працівників пов’язувати долю своїх статей з open access і водночас розкритикував політику великих видавництв. Мулька стара як світ – Вчений за гроші університету проводить дослідження, викладає результати у статті, а потім університет знову витрачає гроші, щоб купити статтю свого ж ученого. Видавці ліниво нагадують – А хто ж забезпечить гідне рецензування робіт? Більше в The Conversation.

Так як йдеться далеко не про останній вуз у світі – цей досвід потрібно буде згадувати. Як завжди – в теорії. Слідом за електронною книгою, створенням бібдодатків до iPod, видачею Kindle додому… досвід Прінстона видається абсолютно відірваним від українських реалій, у яких науку тільки намагаються повернути в університети, кафедральні збірники ніжно обзивають мурзілками і найчастіше просто морально заохочують публікувати свої праці в престижних іноземних наукових виданнях, які сам університет ніколи і не збирався купувати.

До того ж, мені невідомо на скільки правомірні мандати деяких українських інституцій щодо ВД. Цивільний кодекс України п. 1 ст. 443 – Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. 

Залишмо хліб юристам, а самі припустімо – «науковий співробітник h>5» у носі мав ВД-мандат. Каратимуть, звільнять… і залишать тих, хто чесно позакидав усі мірзілки в архів? Гадаю, у цій непотрібній боротьбі між Відкритим Доступом і Здоровим Глуздом – останній таки візьме гору і в Прінстоні, і в Україні.