Лев Рубінштейн: Колись я працював у бібліотеці…

Колись я працював у бібліотеці. І мене незмінно вражали достаток і різноманітність речей, які я знаходив між сторінками книг. Чемпіонами у моєму рейтингу були пам'ятаю манікюрні ножиці, скло від окулярів і молочний зуб. Весільні фотокартки, дореформені купюри, квитанції з пральні, самотні сірники, рукавички та свідоцтва про шлюб були справою цілком рутинною. Іноді, до речі, по цих речах-закладках можна було легко визначити, де і за яких обставин читалася книга. Ось, наприклад, трамвайний квиток, ось ресторанний рахунок, ось талончик на прийом до стоматолога, а ось і шматок туалетного паперу. Все зрозуміло.

Ще один кіношний образ бібліотекаря

Якщо вже заговорили про кіно, то продовжую... Усі ці списки кіношних образів бібліотекарів аж кишать від нужденних, тупих, закомплексованих персонажів. Та ось пригадався мені інший приклад: Флоренція. Італія. Головний інспектор Рінальдо Пацці у ході розслідування зникнення куратора бібліотеки зустрічається з новим куратором – доктором Феллом. Переглядаючи у базі даних ФБР злочинців, що ховаються від правосуддя, інспектор дізнається що насправді нового куратора бібліотеки звати Ганнібал Лектер. Як вам такий образ бібліотекаря? Освіченого, з витонченими манерами, геніального і на додачу ще й втілення самого зла? 

Film Librarian

Натрапив на «Film Librarian». Автор цього проекту виклав свою топ-десятку фільмів у яких згадується про нашу професію. «Деякі з цих зображень є точними, деякі ні. Більшість  з цих фільмів створюють негативний імідж нашої професії, але є і такі, що показують наші сильні сторони. Всі ці фільми просто нагадують нам, що ми повинні пам'ятати, як інші бачать нас, і якщо це кумедно, то чого б не посміятися усім разом». Соромно признатися, але я жодного фільму з списку не бачив...

Замов собі українця

«Живі книги» це люди по відношенню до яких у суспільстві існують певні упередження. Михайло Бабінько є громадянином України. У Польщі живе вже 17 років. У «живій бібліотеці» його «замовляли» 10 разів. - Я прийшов сюди випадково. Рік тому дружина розповіла мені про цю акцію.  Сподобалося те, що «живі бібліотеки» створюється безкоштовно. Якщо я хоча б трішки зможу зруйнувати стереотип, що українці погані, я буду дуже щасливий. Старші читачі запитують мене про історію, про армію УПА. Іноді проявляють агресію, кажуть прикрі речі – «Українців геть за Буг», або «Українське лайно». Молоде покоління, запитує про мафію, викрадення автівок і про повій. Я намагаюся розвіяти усі ці стереотипи. Люди знають, що Україна є географічним сусідом, бідною і більш нічого. Те що мене особисто у Польщі вразило, так це ріст суспільної свідомості, особливо серед молодого покоління. Потрібно сказати, що зі мною нічого поганого у Вроцлаві не траплялося. У мене тут багато друзів, зі мною моя дружина, діти вчаться у польській гімназії (джерело).

Дизайн книги


Буккроссинг в Україні: на тобі боже, що мені не гоже

У попередньому (місцями мемуарному) пості я намагався показати «як воно колись було». Тепер спробую описати – «як воно є». З усіх різновидів буккроссингу відносно прижився – «за допомогою безпечних місць». Чому? 99% що комусь це потрібно для якоїсь звітності, демонстрації псевдо-передовитості, компенсації крєатіффності… (імхо). Ось, наприклад, буккроссинг на одеському пляжі – детективи Донцовой, класіка, твори марксізму-лєнінізму. Ви уявляєте, щоб хтось «забув» це у скверику і стукав по клаві: ахтунг! пушкін іздатєльство класікі і соврємєннікі там. Та «завтикай» ти хоча б Памука, чи Шульца! Бачив я і ті полиці бібліотек і книгарень – старий, часто шкідливий, вкритий пліснявою порожняк. Словом, перефразовуючи футбольного коментатора – такий буккроссинг нам не потрібний. P.S. У лівому кутку свіженький фотофакт – буккроссинг у книгарні «Є» (м. Львів).

Політика ціноутворення від Elsevier

Ще раз про 31.50. Зважаючи на те, що з опису не завжди можна довідатись про що конкретно стаття (а тим більше «чи вона справді мені потрібна?») просто дивуюся звідки взялася така ціна? Припустімо я купую 10 матеріалів - $315. Лише половина з них виявились потрібними. 150 доларів – тупо на вітер. Як на мене це здирництво. Виявляється, не один я так думаю... Ось знайшов старенькі (2004 рік) фукання Стенфордського університету в бік Elsevier: «Бібліотекам пропонується вивчати ціни на журнали і відмовитися від тих, які коштують непропорційно дорого у порівнянні з їх освітньою та науковою цінністю».

Коротка історія до-буккроссингу в Україні

Олена Совин нагадала мені про буккроссинг. Якось я його швидко засвистав і ось відчуваю потребу повернутися. Вікі подає, що ідею буккроссингу запропонував Рон Хорнбекер у травні 2002 року. Гмм… Пригадую, що на наших землях існувало щось подібне значно раніше… Після «Лебединого озера» книжкам стало дихати легше. У книгарнях існував відділ «обміну книг»: ти пропонував книгу для обміну і чекав коли з тобою хтось захоче обмінятись. Міняли Драйзера на Жюль Верна, Дюма на Кальдерона. З’явились а) «комісійні» - книги, які не приймали складали купкою «нехай бере хто хоче»; б) «діди», які не хотіли, щоб їхні бібліотеки помирали разом з ними і віддавали книги за символічну плату (щоб впевнитись же їх колекція не потрапить до варварів); в) євреї, які не могли забрати свої бібліотеки з собою в Ізраїль; г) Свідки Єгови, котрі ловлять кайф лише від своєї фахової літератури. Нагадаю, що усе це творилося у часи менш хлібні за сьогоднішні (я б навіть сказав – відчувалось якесь розчарування у книгах, наслідки якого ми відкашлюємо ще до сьогодні) і тому заволодіти книгою не було аж такою проблемою.

Ягелонська цифрова бібліотека (Jagiellonian Digital Library)

У Мережі запрацював проект «Ягелонська цифрова бібліотека» («Jagiellońska Biblioteka Cyfrowa»). Мета проекту: зберегти найцінніше, що зберігається у Ягелонській бібліотеці та Ягелонському університеті. На сьогодні вже доступно 527 документи: це книги, рукописи, мапи, музика… До квітня 2013 року заплановано оцифрувати 1222 номери журналів, 1644 книжки і інші смаколики…

Заборонена класика

Книги палять, забороняють… не лише в Україні. Американська бібліотечна асоціація (ALA) постійно відслідковує такі напади і укладає різноманітні рейтинги, списки... Сьогодні вирішив виставити перші тридцять з TOP-100 класичних творів, які забороняли / чи намагалися заборонити. Лідери рейтингу звісно ж американські класики, адже у нас рішення щодо заборони завжди накидається згори, а американські громадяни можуть спробувати прийняти рішення самостійно.

Рейтинги від Вернадки

НБУВ потішила нас різноманітними рейтингами укладеними за показниками наукометричної бази даних Scopus (станом на 06.07.2010): Рейтинг установ НАН УкраїниРейтинг установ НААН України, Рейтинг установ НАМН України, КНУ ім. Т. Шевченка та провідні університети держав-сусідів України, Рейтинг науковців України. Цікаво, що нещодавні герої одного з моїх дописів (Одеський національний університет ім. Мечникова) посіли у рейтингу ВНЗ України почесне 4-те місце. До того ж, маючи меншу кількість публікацій у Scopus ніж КПІ, випередили киян за індексом Хірша. Так що, все правильно відчував пан ректор, здобутки – є... тільки от які саме трішки заплутався). 

SIGMA, або Яким повинен бути науковий журнал

У нас зараз модно говорити про «включення видання до філадельфійського списку», «про імпакт-фактор», про заповнення заявок... але не люблять говорити – Яким повинен бути журнал? Не будемо ходити далеко за прикладом – online ОА журнал «Symmetry, Integrability and Geometry: Methods and Applications (SIGMA)». Таматика: геометричні методи в математичній фізиці, теорія Лі і диференціальні рівняння, класичні та квантові інтегровані системи, динамічні системи і хаос... Редактор Анатолій Нікітін (Інститут математики, м. Київ). Перший номер датовано 2005 роком. Вже за якихось 5 років «SIGMA» має найбільший імпакт-фактор серед українських видань. Як їм це вдалось?! Дивимось...

А може забити на все і поїхати на море?

Питання 904автор kata 19/07/2010 × 11:40
Добрий день яка допустима температура повітря може бути в бібліотеці влітку?

Звідси. Самому цікаво. Буду чекати на відповідь...

Проект положення про перший Всеукраїнський конкурс серед працівників бібліотек України

Суперечки щодо змісту бібліотечних конкурсів у коментарях блоґу «ТТІВУБ» закінчились там, що пані Ярослава Сошинська готова запропонувати членів журі і гарантувати інформаційну підтримку, а пані Валентина Пашкова зголосилася допомогти у пошуках спонсорів і обіцяла долучитися до формулювання концепції конкурсу. Ну що ж, давайте всі разом! Ось виставляю свій проект положення… Можна обговорити, покритикувати цей, можна запропонувати свій… єдине чого не можна робити, так це – спати;).

Добір кадрів.PL

Свіженький номер EBIB 5/2010(114) розповідає про «Шляхи кар’єри та росту бібліотекарів». Розглядаються питання добору кадрів, мотивації, підвищення кваліфікації... словом – те про що часто говорять, але мало хто бачив. Польські колеги далеко від нас не втекли. Так, дослідження проведене Інститутом інформаційних і бібліотечних наук Ягелонського університету, показало, що бібліотеки при пошуку кандидатів користуються анкетами, які самі пошукувачі бібставок і заповнили, або беруть на роботу практикантів, чи студентів. До того ж підкреслюється, що усе інше – зайве, бо ніщо так добре не розкриває працівника, як практика... Далі ви знаєте: про мотивацію всі швидко забувають і отримуємо цифри: 72% стверджують, що їхні колеги вже «вигоріли», а 60% зізнаються, що їм самим не подобається ця робота.

Ми їх втрачаємо

Дані державного комітету статистики України – Кількість масових універсальних бібліотек (тис.): 1990 – 25,6; 1991 – 25,3; 1992 – 25,3; 1993 – 24,4; 1994 – 24,2; 1995 – 23,8; 1996 – 23,3; 1997 – 21,5; 1998 – 21,1; 1999 – 20,9; 2000 – 20,7; 2001 – 20,4; 2002 – 20,4; 2003 – 20,3; 2004 – 20,0; 2005 – 19,8; 2006 – 19,8; 2007 – 20,8; 2008 – 20,6; 2009 – 20,1

Рей Бредбері

Вони зовсім не були певні, що ті речі, які вони зберігали в пам'яті, примусять зорю майбуття засяяти чистим полум'ям; вони не були певні нічого, крім одного - вони бачили книжки; ті книжки стояли на полицях перед їхніми спокійними поглядами, ще не розрізані, вони чекали читачів, котрі колись прийдуть і візьмуть їх, хто чистими, а хто й брудними руками. («451° за Фаренгейтом»)

«Острозька академія»: Науковий блог та Наукова бібліотека

Гідний наслідування проект започатковано в НаУ «Острозька академія» – «Науковий блог». Проект має на меті: підтримання науково-дослідницького осередку, сприяння науковій діяльності студентів НаУ «Острозька академія», акумуляція різних поглядів щодо конкретних проблем науки, для якісно нового рівня повноти й оперативності задоволення інформаційних потреб суспільства в знаннях... Ось так, трішки патосно, але справді добре коли видно хто в універі вчиться, викладає, над чим працює... Єдине на сторінці «Про проект» прочитав: «Науковий блог – це інтернет проект наукового спрямування». Чи не порушується тут один із законів логіки, малята?

Вони вчаться заробляти гроші

Знаєте за що я люблю «Дзеркало тижня»? Тому що це одне з не багатьох українських видань у якому є розділи: «Наука», «Освіта», «Соціум»… А знаєте за що я не люблю «Дзеркало тижня»? Тому що у розділі «Наука» часто розміщують сумнівні тексти. Ось свіженький приклад – Ганна Керпель «Університетська наука вчиться заробляти гроші». Схоже на відверто замовлений матеріал: такі собі оди-розмірковування від ректора Одеського національного університету імені І.Мечникова В. Сминтини. Можна посперечатись і про «високі позиції наших учених у світових наукових рейтингах», і багато це чи мало 20 патентів за 3 роки… та найбільше мене вразили слова:

Оазисы инноваций: выявление инноваций даже в наименее ожидаемых местах

Пан Колін, як і обіцяв, надіслав російський переклад доповіді. Навіть попри те що «не сезон», ще раз усіх агітую ознайомитись з доповіддю і поділитись своїми думками від прочитаного...

Чим можна зайнятися влітку у бібліотеці

Посилання за посилання

Проводячи свої дрібно-репозитарні пошуки, натрапив у електронному архіві Харківського національного університету імені Каразіна на презентацію Ірини Кучми «Відкриті репозитарії: Як зацікавити науковців, студентів і менеджерів» і неочікувано зустрів посилання на один з дописів блоґу. Самого тексту доповіді не знайшов, тому мені важко сказати чому саме цей скрін, але опинитись у компанії eIFL.net, Google Scholar і Scirus це завжди приємно. А опинитися у доповіді пані Ірини приємно вдвічі :) 

«Оази інновацій» від Гуарда та Каца

Блоґ «ТТІВУБ» вивісив лінк на англомовну доповідь Коліна Гуарда (Colin Guard) і Арі Каца (Ari Katz): «Оази інновацій: інноваційна діяльність у несподіваних місцях». Не часто зустрінеш актуальну і не порожнякову публікацію іноземців про українські бібліотеки, тому матеріал безсумнівно заслуговує якщо не на полеміку, то хоча б на переклад. Пан Колін (на фото зліва) чудово володіє російською, а вже далі йому б хтось допоміг. Та не будемо зволікати, переповім що і як зрозумів, що запамяталось і які думки-емоції прочитане у мене викликало (не намагайтесь це десь використати – моєму перекладу не можна вірити). Важливо! Автори, коли вживають «українська бібліотечна система», мають на увазі лише систему публічних бібліотек. Інформацію щодо діяльності Вернадки, чи бібліотек ВНЗ у доповіді ви не знайдете.

Як створюються бібліотечні фонди

Боротьба із зайвими калоріями

Сам не знаю чому, але завжди у бібліотеках мені хотілось якось прикрасити сходи (у нас вони, як правило, або просто сірі, або в замурзаних килимах). Ось, наприклад у чеській Національній технічній бібліотеці (Národní technická knihovna) на сходинках написано кількість калорій, які ви використали, щоб піднятися до неї з першого поверху (ця та інші фото бібліотеки).

Іди на флот – побачиш світ

З публікації Алли Шалиганови «Молодий працівник наукових бібліотек України» (БФУ. – 2010. – №2.) можна дізнатися, чим дихають працівники бібліотек у віці до 35-ти років. Більш докладно з матеріалами цього всеукраїнського дослідження ознайомитесь самі, мене ж насмішили наступні цифри: серед мотивів вибору професії найпопулярніші відповіді – бажання розширити свій кругозір (33%) і можливість поспілкуватись з цікавими людьми (32%). Якось важко розгадати ці цифри? Як визначаючи ББК, носячи туди-сюди читацькі замовлення, створюючи бібописи документів… людям вдається розширити свій кругозір? Як при цьому їм вдається поспілкуватись з цікавими людьми?

Historypin: Пришпандьор свою історію

Дізнався про новий цікавий ресурс «Historypin». У гугл меп понатикано шпильок, при натисканні на які, ви зможете переглянути старі світлини певної географічної точки. Ще вчора – світлин з України не бачив, проте переконаний, що це ненадовго. Зручний пошук включає в себе ще і хронологічну лінійку, на котрій ви можете задати потрібну дату. Також можна одночасно порівнювати сучасний вигляд обєктів з колишнім (як це, приміром, робить Доктор Сушняк у своєму ЖЖ). Звісно ж існує функція додавання власних фото і власних історій. Словом, подивіться відео – і все стане зрозуміло: 

Інформаційні потреби суспільства

Недільна дрібнокаліберна твіттер-перестрілка з Наталею на тему «Роль бібліотекаря в житті середньостатистичного читача», вчора несподівано знайшла своє відображення у реалі. Вдалось мені обробити цілих три читацьких запити! Запит перший надійшов від «молодої генерації» – де скачати mp3 заокеанської співачки? Порадив LightStorage. Другий запит від «офісного працівника» – де можна безкоштовно подивитись порнуху? Пригадав сторінку в Tivasyka. І нарешті третій, контрольний, отримав від «представника вже цілком зрілого покоління» – гдє можна купіть дєшовою водку? 

У пошуках втраченого часу

Якось у дописі «Дні і ночі бібліотек» вже писав про дивні витівки українських бібліотек, музеїв… Як я і підозрював, російські бібліотеки потерпають від схожих забав (перепост з блогу «Бібліотечна справа і бібліографія»): «Які тільки функції (читай – «відволікаючі маневри») не виконують російські бібліотеки,  лише (заради) того, щоб до них не забули дорогу читачі. У результаті ми бачимо, як бібліотека періодично перетворюється на: виставковий зал, концертний зал, музей, театр (частіше аматорський), лекторій, виховний заклад (дитячий садок, школу продовженого дня, кабінет психолога), клуб (дітей, підлітків, молоді, ветеранів, людей похилого віку, інвалідів та ін), ринок (ярмарок), майстерню (народних умільців, винахідників та ін.), кафе (чайхану), аукціон (і добре, якщо на користь бібліотеки), і нарешті, організатора демонстрацій (святкових ходів).

Міжнародні університетські рейтинги і Щорічна премія Президента України для молодих вчених

Вичитував розділ «Наука» у свіжому «ДТ». «Якщо шанси українських вузів увійти до числа найкращих п’ятисот світових університетів за версією Шанхайського рейтингу досить проблематичні, то які наші перспективи в аналітичних розкладах наступників почилого в бозі рейтингу Таймс?» - відповідь на це питання можна прочитати між рядками статті «Уболівати ні за кого», або Чи здійснимо український прорив у міжнародні університетські рейтинги?». Щодо нової методології наступників – то вона така ж суперечлива як і будь-яка інша. Слід однак відзначити, що все більше балів для рейтингу може назбирати пункт – «Скільки університет зміг з$робити?», а це (імхо): а) досить проблематично в сучасних українських реаліях і б) шкодить руху «Open Access». 

Цитадель

Костел Єзуїтів це не єдина непристосована будівля, яка використовується бібліотекою Стефаника для зберігання своїх фондів. Є ще Цитадель — єдиний в Україні комплекс фортифікаційних укріплень середини XIX ст., який дійшов до нашого часу майже без змін. Одна з веж цього комплексу використовується бібліотекою як фондосховище (більше фоток тут). Бібліотекарі і вахтери, які працюють «на Цитаделі», добре знають, що таке «особливі умови роботи працівників бібліотек».

Епопея з костелом Єзуїтів триває

Zахід.net повідомляє, що під час сесії Львівської міськради депутати передали у власність УГКЦ будівлю костелу Петра і Павла. Однак, фонди бібліотеки Стефаника і далі там. Гендиректор ЛННБ ім. Стефаника М. Романюк звернувся з проханням продовжити термін оренди приміщення костелу для бібліотеки до моменту вирішення проблеми з новим приміщенням під бібліотечні фонди: «На жаль, усі діючі приміщення бібліотеки перевантажені фондами у 4-6 разів, вони не відповідають вимогам щодо зберігання унікальних збірок і колекцій, які постановою КМУ належить до наукових об’єктів, які становлять національне надбання і не можуть бути відтворені у разі їх втрати, а це близько 3,8 млн документів. На сьогодні не вирішена проблема забезпечення охоронності і зберігання фондів, які знаходяться в костелі Єзуїтів». Чим воно все закінчиться – не відомо. Так само, як не відомо що трапилося з приміщенням на ремонт якого минулого року було виділено 1 млн. грн.?

Самокат у фондосховищі

Тетяна Астапенко у статті «Управління фондами: наукове підґрунтя, критерії ефективності, практичні аспекти» (ВКП. – 2010. – №5. – С. 24-27.) демонструє нам моделі організації двох відділів Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова. Зачепила мене картинка під назвою «Пристрій для пересування» на якій ми бачимо фацета в краватці і на самокаті (з кошиком). Чи десь таке вже впроваджено? Чи можна на самокаті виїхати на драбину? Чи можна його використати замість драбини? Чи бува не їздять бібліотекарі на цьому державному транспорті додому? Чи бува не влаштовують ветерани бібліотечної справи перегони у фонді?

Ресурс для філософів PhilPapers

За совка була така серія книг: «Над чим працюють, про що сперечаються філософи». У наші дні, щось подібне можна побачити у міжнародній вільно доступній базі даних для професіоналів, студентів і усіх хто цікавиться філософією – «PhilPapers». Сервіс збирає і організовує філософські дослідження по цілій Мережі та надає філософам інструменти для доступу, організації і обговорення матеріалів.

Оксана Забужко: Як для шкільних бібліотек другий том Кримінального Кодексу України закуповували

2005-го року вони зробили велике діло – державну закупівлю книжок для бібліотек. Уперше за п’ятнадцять років в Україні було оновлено бібліотечні фонди. Мені розповідали історії, від яких мурашки бігли по тілу: як дітки в сільських бібліотеках, де по двадцять років припадали пилом тільки пожовклі брошурки про Зою Космодем`янську та «Мальчиш-Кібальчиш», побожно брали в руки «А-ба-ба-галамагівські» книжечки – й цілували обкладинки, бо зроду не бачили такого дива. І боялися взяти почитати, думали, що це «на виставку» тільки. А весь фокус був у тому, що не бібліотекам Міністерство спихало, що хотіло, а бібліотеки самі вибирали, які книжки вони хочуть у себе мати... Потім, за кілька років, теж уже пішла корупція, пішли «відкати», і для сільських шкільних бібліотек, наприклад, у Криму закуповували другий том Кримінального Кодексу України і українсько-перський, здається, словник... (звідси)

Колекція «Історія та культура українського народу» від НПБУ

На сторінці Національної парламентської бібліотеки України відкрито тестовий онлайновий доступ до частини книжок з електронної колекції «Історія та культура українського народу». Поспішайте! Море файних книг +Доступитися можна і без реєстрації. Я от вже для себе вицепив книжечку із серії «Книгозбірня українського бібліографичного мікроба»: Биковський, Л. Національна Бібліотека Української Держави (1918-1921). – Берлін : «Українське книгознавство», 1923.

Перший пішов і троє готових

Наукова бібліотека НаУКМА стала першою в Україні, що приєдналися до проекту World Digital Library. Нарешті з’явилась надія, що наша Неня буде краще представлена у WDL, аніж це було досі. Відразу ж ще 3 бібліотеки України висловили готовність стати учасниками цього проекту: Національна бібліотека України ім.Вернадського, Національна парламентська бібліотека України та Львівська національна бібліотека ім.Стефаника. Ось тут цікаво! Нагадаємо собі, що WDL це (грубо кажучи) – оцифровані рукописи, карти, рідкісні книги, аудіо, відео... що репрезентують культуру різних країн. На сайтах «готових приєднатись» матеріалів подібних на ті що розміщують у WDL – обмаль (у Стефаника взагалі не бачу). Звідсіля – Для українських бібліотек іноземний користувач важливіший ніж свій? 

Він надто багато знає

Маніяк карає своїх жертв за скоєні ними «смертні гріхи». Щоб вийти на слід убивці, детектив Сомерсет отримує у бібліотеці список читачів, які цікавились гріховною тематикою і… Бінго! Ви, мабуть, упізнали сюжет трилеру Д.Фінчера «Сім» (Se7en). Те що, було схожим на правду в 1995-му, викликає милу посмішку у 2010-му. Все через «мантру 21-го століття». Як казав Канетті: «Чи може людство винайти що-небудь, щоб потім не боятись винайденого?». Google навчився аналізувати яким новинам користувачі віддають перевагу, Google вирахував куди українці прагнуть поїхати у відпустку, Google передбачає майбутнє… Як бібліотекам встояти під напором такого монстра?

«Година добрих справ» та інші нісенітниці

Знаєте звідки у «кризи читання» ноги ростуть? На офіційному порталі Львівської міської ради можна дізнатись про культ-заходи, що відбуватимуться у нашому місті. Давайте поглянемо – Що буде діятись у бібліотеках? Читаю «Заходи ЦБС для дорослих у липні»: «Хай оживає істина стара - людина починається з добра» - година добрих справ, «Волею українського народу» - виставка-роздум до 20-річчя проголошення Декларації про державний суверенітет України, «Ура! Ура! Починається гра. Почитаємо – пограємо» - сеанс ігротерапії… Агов, дорослі! Признавайтесь! Вам кортить хоч на якийсь з цих заходів потрапити?

Інформаційна мантра 21-го століття

Не знаєте, але хотіли б дізнатись про особливості каталогізації-USA? Тоді рекомендую статтю Надії Стрішенець «Каталог в епоху Google та Amazon» (Бібліотечний вісник. – 2010. – №3. – С. 16-27.). Збережу інтригу і відразу перескочу до (далеко не свіженької, проте актуальної) роботи Діани МакКлілан (Dianna McClellan) «Важке становище бібліотечного каталогу – Куди тепер?». Вільно зачитую: «Google. Google. Google. Це інформаційна мантра 21-го століття? Вирішення всіх наших інформаційних потреб? «А ви шукали в Google?», «Спробуйте подивитись у Google»,  «Це повинно знайтись на Google». Ніхто не скаже – «Подивись у каталозі бібліотеки». Наших обдарованих студентів і дослідників засмоктує у цю чорну діру кіберпростору і вони геть чисто забули про бібліотеки». Справедливо. Стаття починається зі слів – Хотіли як краще... І справді, творці електронних каталогів погналися за кількістю записів... цими пузомірками міряються... а читач вперто шепоче: гугл-гугл-гугл. Google зробив для мене більше ніж МОН України. Авторка наприкінці дає кілька рекомендацій, але підозрюю вони такі ж дієві, як бібліотекарки у вітринах.