Започаткована «Просвітою», читальня по війні вже називалася «бібльотека». Для села, що лиш у кількох хатах мало радіо і серед села «банєк» (гучномовець), читання було великою необхідністю. В бібліотеці крім сотень книжок, були газети і журнали. Щовечора тут навіть уже в 60-ті роки (в школі вже був телевізор і дротове радіо майже в кожній хаті) збирались люди. Для молоді це було місце побачень, для статечних газдів - місце зустрічі, спілкування з однодумцями, диспуту з опонентами. Бо ж куди подінешся, «кобацькі радикали» в усі часи таки любили політикувати (Марія Равшер. Здвиженський храм).
Немає коментарів:
Дописати коментар