Copyfraud

Новий номер EBIB знайомить нас з поняттям copyfraud, явище надзвичайно поширене в Україні, але досі саме слово залишається маловживаним. Термін «copyfraud» ввів Джейсон Маццоне (Jason Mazzone), походить від «copyright» – авторське право та «fraud» – шахрайство. Маццоне описує copyfraud, як: 1) зумисне накладання авторського права на матеріали які є суспільним надбанням – наприклад, на твори Коцюбинського; 2) накладання обмежень понад ті, які накладає законодавство – буває пишуть, що жодна частина не може бути використана; 3) ствердження авторського права на основі прав власності на копії, чи архіви – приватна власність і авторське право це різні речі; 4) зумисне накладання авторського права на матеріали, які є суспільним надбанням, опубліковані на новому / іншому носію інформації – Косач що на папері, що на диску – Косач.

7 коментарів:

  1. Так, доходить до того, що забороняють навіть цитувати та посилатися.
    Дякую, тепер знаю, як це явище називається.

    ВідповістиВидалити
  2. Власне другий випадок стосується анотацій ітд. Щоправда, коли дозволено скопіювати 20 стор., люди не спиняються і так 20 по 20 копіюють усе)

    Цікаво мені, коли бібліотека вимагає додаткові гроші за цифру - це вже copyfraud? Проте, навряд наше законодавство дасть відповідь на це питання.

    ВідповістиВидалити
  3. > люди не спиняються і так 20 по 20 копіюють усе)
    Це про мене :-) Я в бібліотеку йду тільки з цифровим фотоапаратом і копіюю стільки, скільки мені потрібно. В тих бібліотеках, де не дозволяють користуватися цифровиком, я всеодно користуюся (іноді можуть закривати очі), а туди, звідки з цифровиком вигяняють, я не ходжу взагалі (є виключення, типу дисертаційного залу Вернадського, але туди нечасто потрібно).
    Річ у тім, що у мене нема часу сидіти довго в читальних залах, бо працюю, та й особливої можливості теж — живу у селищі, до міста 30-40 хвилин і 4 грн, до Сімферополя — 2-2,5 години і 25 грн. в одну сторону. Я потім з монітора свого ноута читаю та вивчаю, коли є час після роботи.

    > Цікаво мені, коли бібліотека вимагає додаткові гроші за цифру - це вже copyfraud?
    А що мається на увазі під "гроші за цифру"? Дозвіл копіювати? Бібліотека не має авторського права на будь-які видання (якщо вона не бере участь у їх створенні), тому тут може бути надання різних послуг. Послуги з копіювання, послуга із забезпечення доступу до...

    ВідповістиВидалити
  4. ... тут може бути надання різних послуг ...

    Може бути, а може і не бути. Якщо держава оплачує роботу біб-працівника, купила йому фотоапарат, гарантувала освітлення... то за що читач сплачує додаткові кошти?

    ВідповістиВидалити
  5. Повністю згодна.
    От у Сімферополі є така бібліотека "Тавріка", яка має найбільшу кількість краєзнавчої літератури по Криму, так вони встановили просто ШАЛЕНІ ціни на ВСЕ. Якщо вимагається якась символічна плата за фотоапарат (і то свій) — це ще більш-менш (як у Вернадського), за підключення ноутбука до електричної мережі — повністю зрозуміло, але за дозвіл скопіювати кілька сторінок у кожній книжці — занадто; брати 20 грн. за те, щоб записали на диск/флешку мапи в електронному вигляді, які були передані в бібліотеку родиною померлого автора безкоштовно, для суспільного користування — обдираловка, аналогічна послуга в жодному сервіс-центрі не коштує так дорого.
    І часто замовити по інтернету електронний варіант книжки може бути дешевше, ніж піти в ту бібліотеку та сфоткати на цифровик.

    ВідповістиВидалити
  6. "підключення до електромережі..." і справді, цікаво вони ці гроші потім дійсно за електрику сплатять?

    Наведу приклад. Ксерокс в бібліотеці підключений до лічильника. За рік набігає 100 грн.

    "Неначе люди подуріли"

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. У багатьох бібліотеках послуги з ксерокопіювання здійснює не сама установа, а різні ТзОВ. Унікальний фонд + попит = спокуса встановити надприбуткові тарифи. Але вже і ксерокс поступово відходить у минуле...

      Видалити